З 21.11.2011 р. у Люботинському краєзнавчому музеї відкрита експозиція до Дня пам’яті жертв голодомору 1932-1933 рр.

 

 

 

Для перегляду фото натисніть "Читати далі"

12 січня 2008 року Люботинському краєзнавчому музею виповнилося 15 років з дня утворення. Його було відкрито в 1993 році та поновив він свою роботу з 1 лютого 2007 року.
Місто має цікаву історію, щедре на талановитих обдарованих людей. Його по праву називають містом славетних революційних, бойових та трудових традицій.
Тому сьогодні краєзнавчий музей працює за такими напрямками: «Етнографія», «Люботин в роки Громадянської війни», «Люботинська республіка», «Люботин в роки окупації», «Велика Вітчизняна війна», «Краєзнавці Люботина», «Літературний Люботин», «Археологічні знахідки», «Видатні люди Люботина».
З 30 травня 2007 року розпочали проводити екскурсії у виставочному залі. За цей період проведено екскурсії  за темами: «Історія рідного міста», «Етнокультурна України»; «Люботинське городище – архітектурний пам’ятник Лісостепової Скіфії», «Люботин у роки Великої Вітчизняної війни».

Проведено  виїзні виставки:
1. Живопис Олесі Марченко.
2. Виставка художніх фотографій М.Д. Пархоменка.
3. Історія м. Люботина ХІХ ст.
4. Голодомор 1932-1933 р.р. в Люботині.
Систематично ведеться робота серед мешканців м. Люботина по збиранню експонатів з історії міста. На 12.02.2008 року маємо 2120 експонатів основного фонду і 739 – науково-допоміжного фонду. З них: речових – 1729, образотворчих – 2, декоративно-ужиткових – 103, писемних – 34, фото – 248, фоно – 4.

Пройшло 63 роки з дня Великої Перемоги , а події далеких років живуть у пам?яті народній, бо не можна забути тих, хто не повернувся з війни, хто віддав усього себе  заради життя і щастя наступних поколінь.
Тому в Люботинському краєзнавчому музеї  відкрилася виставка , присвячена Люботину та люботинцям  вогнених воєнних літ.
Йшов 1941 рік…
Країна будувала світле майбутнє.
Та несподівано:
«Вставай , страна огромная,
Вставай на смертный бой!»
22 червня 1941 року фашистська Німеччина віроломно напала на Радянський Союз.  Почалася Велика Вітчизняна війна.
З перших днів виявилося важливе стратегічне значення Люботина, як залізничного вузла. Через наше місто в тил країни евакуювали устаткування з фабрик і заводів, продовольство, матеріальні та культурні цінності, велику кількість людей. На фронт безперервно йшли ешелони з військовими , зброєю, боєприпасами.
В трудових коллективах  міста пройшли мітинги, на яких люботинці засудили напад агрессора і висловили впевненість у перемозі. Сотні добровольців подали заяви  з проханням направити їх на фронт.

Та вже 22 червня наші земляки прийняли участь у захисті Батьківщини. Серед них були юнаки, які мріяли  стати кадровими  військовими.
Дятел Яків Володимирович – матрос підводного човна. В перший день війни вступив у бій з німецькими бомбардувальниками. Хоробро захищав  морські рубежі Батьківщини. На жаль в 1942 році в Севастополі Яків Володимирович загинув і був захоронений у морі.
З його сім?ї 7 бійців пішло на фронт та повернувся  лише Петро Володимирович- контужений та неодноразово поранений. Довго чекала Галина Володимирівна Дятел листів , все сподівалася, що хтось із братів чи племінників  повернеться до рідної домівки.
Учасник боїв з гітлерівцями з перших днів війни і Недерчук Іван Гнатович- офіцер- сапер. Брав участь в обороні Москви. Двічі поранений. Героєм повернувся в рідний Люботин. Так же героїчно працював на благо рідного міста.

Рубан Микола Андрійович – після успішного закінчення Харківського артилерійського училища був призначений командиром артилерійської батареї. Пройшов всю війну, був командиром бронепоїзда , помічником начальника штабу артилерійського полку. Нагороджений  орденом Вітчизняної війни. У нас в музеї зберігається перший лист Миколи Андрійовича з фронту.

Со второй половины У11 века до нашей эры (начало железной эры) многочисленные животноводческие племена ираноязычного происхождения скифов вытеснили с северного Причерноморья киммерийцев, образовав большое государственное объединение – Скифское царство, в которое входила и южная часть современной Харьковщины.
Лесостепную ее часть населяли покоренные скифами земледельческие племена.
Об этом свидетельствует большое количество найденных селений: более 25 городищ с земляными  и деревянными  укреплениями.
Городища и курганы в окрестностях современного  Люботина известны давно, а Люботинское городище относится к числу археологических памятников лесостепной Скифии.
 
Люботинское городище расположено среди  остатков  древнего массива  лесов в глубине центральной группы городищ скифской эпохи Днепро – Донецкого междуречья, находящихся на правых притоках  Северского Донца. Примерно в 5 км от него проходил знаменитый Муравский шлях – важный торговый  путь, соединяющий лесостепную  Скифию с Крымом. Тут проходили жестокие битвы, грабежи, нашествие за нашествием захватывало богатые плодородные земли, неисчислимые богатства, порабощали свободолюбивый  работящий народ.

Поэтому, не имея серьезных  природных или естественных преград в виде рек, обрывов, оврагов Люботинское городище нуждалось в защите. Местные жители вынуждены были окружать его оборонительными сооружениями со всех сторон.
Первоначально эти сооружения не имели вала, а состояли из рва и деревоземляной стены., построенное прямо на земле. Стена состояла из двух бревенчатых стенок – наружной и внутренней- пространство между которыми было заполнено землей, песком или глиной. Каждая стенка сооружалась из расколотых  пополам бревен (пластин) диаметром около 20 см. Бревна укладывались горизонтально  вдоль оборонительной линии и закреплялись вертикальными бревенчатыми стояками. Высота такой стены была от 2,70 м и выше. Ширина стены – около 1,8 м. Вертикальные стояки были расположены друг от друга вдоль стены на расстоянии не менее 10м.